виказувач

Значення в інших словниках

1. виказувач — вика́зувач іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
2. виказувач — ВИКА́ЗУВАЧ, а, ч., розм. Той, хто виказує когось, доносить на кого-небудь. Султан слухав виказувачів і шептунів і загадково мовчав (З. Тулуб); Царським сатрапам удалося спіймати Кармеля лише тоді, коли знайшовся якийсь негідник-виказувач (із журн.). Словник української мови у 20 томах
3. виказувач — I докажчик, нашіптувач II див. зрадник Словник синонімів Вусика
4. виказувач — ДОНО́ЩИК, ДОНО́СНИК, ДОНО́ШУВАЧ, ВИКА́ЗУВАЧ, ВИКА́ЖЧИК розм., Я́БЕДНИК розм., Я́БЕДА розм., ФІСКА́Л розм., НАВУ́ШНИК розм., ВУ́ХО розм., ШЕПТУ́Н розм., НАШІ́ПТУВАЧ розм., КОНФІДЕ́НТ зах., СТУКА́Ч розм.; СЕКСО́Т розм., ЛЯГА́ВИЙ розм., заст. Словник синонімів української мови
5. виказувач — ВИКА́ЗУВАЧ, а, ч., розм. Той, хто виказує, доносить на кого-небудь. Але султан слухав виказувачів і шептунів і загадково мовчав (Тулуб, Людолови, І, 1957, 418). Словник української мови в 11 томах