1. Великий тлумачний словник сучасної мови

вистоювати

висто́ювати

-юю, -юєш, недок., вистояти, -ою, -оїш, док., перех. і неперех.

1》 Стояти протягом певного часу.

2》 тільки док. Утриматися в певному положенні, не звалитися.

3》 перен. Витримувати певні випробування, не піддаватись у боротьбі, суперечці і т. ін.

|| Залишатися стійким, утримуватися від якої-небудь спокуси, не піддаватися якомусь впливові.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вистоювати — висто́ювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. вистоювати — ВИСТО́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́СТОЯТИ, ою, оїш, док., що і без прям. дод. 1. Стояти протягом певного часу. Чого я відтак ще якийсь час коло того дому вистоював і мов чого вижидав, я сьогодні не знаю (О. Словник української мови у 20 томах
  3. вистоювати — див. стояти Словник синонімів Вусика
  4. вистоювати — ВИ́ТРИМАТИ (відбити наступ, не відступити в бою), ВИ́СТОЯТИ. — Недок.: витри́мувати, висто́ювати. Не витримали дужого натиску пани-ляхи (О. Довженко); Йому доведеться прийняти бій, мужньо вистояти (І. Ле). Словник синонімів української мови
  5. вистоювати — ВИСТО́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́СТОЯТИ, ою, оїш, док., перех. і неперех. 1. Стояти протягом певного часу. Чого я відтак ще якийсь час коло того дому вистоював і мов чого вижидав, я сьогодні не знаю (Коб. Словник української мови в 11 томах
  6. вистоювати — Вистоювати, -стоюю, -єш сов. в. вистояти, -стою, -їш, гл. Простаивать, простоять, выстаивать, выстоять. ви́стояти службу. Отстоять обѣдню. К. ЧР. 100. Словник української мови Грінченка