вичубити

Значення в інших словниках

1. вичубити — ви́чубити дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
2. вичубити — ВИ́ЧУБИТИ, блю, биш; мн. ви́чублять; док., кого, розм. Те саме, що відчу́бити. І така на себе досада мене допікає, що якби се не я, а хтось інший, то б до ладу його вичубив (Марко Вовчок). Словник української мови у 20 томах
3. вичубити — див. побити Словник синонімів Вусика
4. вичубити — ПОБИ́ТИ кого (ударами завдати болю, пошкоджень тіла), НАБИ́ТИ, ОББИ́ТИ кому що, рідше, ВСИ́ПАТИ кому, розм., НАСИ́ПАТИ кому, розм., НАДАВА́ТИ кому, розм., НАКЛА́СТИ кому, розм., НАКЛЕПА́ТИ кому що, розм., ВІДДУБА́СИТИ розм., НАДУБА́СИТИ розм. Словник синонімів української мови
5. вичубити — ВИ́ЧУБИТИ, блю, биш; мн. ви́чублять; док., перех., розм. Побити кого-небудь, смикаючи, тягаючи за чуба. І така на себе досада мене допікає, що якби се не я, а хтось інший, то б до ладу його вичубив (Вовчок, VI, 1956, 272). Словник української мови в 11 томах
6. вичубити — Ви́чубити, -блю, -биш гл. Выдрать за волосы. Доладу його вичубив. МВ. (КС. 1902. X. 155). Словник української мови Грінченка