водяник

Значення в інших словниках

1. водяник — водяни́к 1 іменник чоловічого роду, істота злий дух, що живе в озерах, річках водяни́к 2 іменник чоловічого роду, істота механік водокачки водяни́к 3 іменник чоловічого роду хвороба Орфографічний словник української мови
2. водяник — ВОДЯНИ́К, а́, ч. 1. У слов'янській міфології – дух, який живе в озерах або річках поблизу млина. [Кіндрат Антонович:] Я її [дружину] наполохав, що тут раз у раз по захід сонця мавки з'являються, а проти бані водяник бовтається (М. Словник української мови у 20 томах
3. водяник — див. чорт Словник синонімів Вусика
4. водяник — ЧОРТ (уявна надприродна істота, яка втілює в собі зло), БІС, ЧОРТЯ́КА розм., ГА́СПИД (А́СПИД) розм., ГАСПИДЯ́КА підсил. розм., ДІ́ДЬКО розм., КУЦА́К розм., КУ́ЦИЙ розм., КУЦА́Н розм., КУЦЬ розм., АНТИ́ПКО діал., А́РІДНИК діал., МОЛЬФА́Р (МОЛФА́Р) діал. Словник синонімів української мови
5. водяник — Водяни́к, -ка́; -ники́, -кі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. водяник — ВОДЯНИ́К, а, ч. 1. За народним повір’ям — злий дух (зображуваний у фольклорі як дід із сивою бородою), що живе в озерах, річках тощо й приносить людям нещастя. Словник української мови в 11 томах
7. водяник — Водяник, -ка м. 1) Сосудъ для воды. ум. водянчик. Онде у водянчику вода. Кв. І. 240. 2) Водяной (бѣсъ). Левч. 37.3) = водник. Вх. Лем. 400. Словник української мови Грінченка