1. Великий тлумачний словник сучасної мови

волиняни

волиня́ни

-ян, мн. (одн. волинянин, -а, ч.; волинянка, -и, ж.).

1》 Давнє східнослов'янське плем'я, яке жило у верхів'ях Західного Бугу і правих приток верхньої Прип'яті.

2》 Жителі Волині або ті, що родом із Волині.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. волиняни — ВОЛИНЯ́НИ, я́н, мн. (одн. волиня́нин, а, ч.; волиня́нка, и, ж.). 1. Давнє східнослов'янське плем'я, яке жило у верхів'ях Західного Бугу й правих приток верхньої Прип'яті. Словник української мови у 20 томах
  2. волиняни — Слов'янські племена VIII-X ст., проживали на зх.-укр. землях; займались землеробством, скотарством, мисливством, рибальством, торгували з ін. племенами; згадки містяться у давньоруських літописах (Повість временних літ) та іноземних хроніках (Баварський анонім, X ст.). Універсальний словник-енциклопедія
  3. волиняни — ВОЛИНЯ́НИ, я́н, мн. (одн. волиня́нин, а, ч.; волиня́нка, и, ж.). 1. Давнє східнослов’янське плем’я, яке жило у верхів’ях Західного Бугу й правих приток верхньої Прип’яті. Словник української мови в 11 томах