вплив

-у, ч.

1》 Дія, яку певна особа чи предмет або явище виявляє стосовно іншої особи чи предмета.

Керівний вплив спец. — спрямований вплив, який передбачає передачу певної інформації та прийняття рішення.

Бути під впливом кого, чого — робити що-небудь, зважаючи на дії, думки певної особи або на певні обставини.

Мати вплив на кого, що — те саме, що впливати2.

2》 Сила влади, авторитету.

|| Державне або інше ділове й політичне керівництво.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вплив — вплив іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. вплив — Процес та результат зміни індивідом або соціальною групою поведінки інших людей, їх позицій, оцінок та установок. Механізмом направленого впливу є переконання та навіювання. Механізм не направленого впливу – наслідування та зараження. Словник із соціальної роботи
  3. вплив — Вплив. Місце, де одна річка впадає в другу. Загальновідомою є річ, що дійсно існує договір міжАвстриєю, Росиєю і Румунією, після котрого має бути в певнім часі Прут зреґульованим і зробленим сплавним від Новоселиці аж до єго вѣчиву в Дунай (Б. Українська літературна мова на Буковині
  4. вплив — ВПЛИВ, у, ч. 1. Дія, яку певна особа чи предмет або явище виявляє стосовно іншої особи чи предмета. У пiснi не було тайни. Не дiяв кобзарський гiпноз. Кобза загубила таємничий свiй вплив (Ю. Словник української мови у 20 томах
  5. вплив — (у менеджменті) (англ. іnfluence) прямий чи непрямий вплив на людей (індивідуумів, групи), що викликає зміну їхньої поведінки. При цьому суб’єкт, що впливає, повинен усвідомлювати цілі і наслідки свого впливу. Економічний словник
  6. вплив — АВТОРИТЕ́Т (визнана за ким-небудь перевага в судженнях про що-небудь, в знаннях, у вирішенні чого-небудь), АВТОРИТЕ́ТНІСТЬ, ВАГА́, ПРЕСТИ́Ж, ВПЛИВ. Марусяк не мав уже жадного авторитету. При нім критиковано і його самого (Г. Словник синонімів української мови
  7. вплив — Вплив, -ву на кого-що, а в[у]пли́в чого куди. Під парті́йним впли́вом (а не упли́вом) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. вплив — ВПЛИВ, у, ч. 1. Дія, яку певна особа чи предмет або явище виявляє стосовно іншої особи чи предмета. [Петро:] Я вже не знаю, чи її врода красна,.. чи серце ласкаве та добре, — мабуть, усе це разом на мене такий мало вплив.. Словник української мови в 11 томах