відьмак
відьма́к
-а, ч.
За народним повір'ям – чоловік, який знається з нечистою силою; чаклун.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- відьмак — відьма́к іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- відьмак — ВІДЬМА́К, а́, ч. За народним повір'ям – чоловік, який знається з нечистою силою і, як правило, завдає людям шкоди; чаклун. [2-а дівчина:] Він відьмак, з чортами знається (М. Словник української мови у 20 томах
- відьмак — ЧАКЛУ́Н (людина, яка займається чаклунством), ЧАРІВНИ́К, МАГ, ХАРАКТЕ́РНИК, ЗНА́ТНИ́К, ЧАРОДІ́Й, ЧАРОДІ́ЙНИК, ЧУДОДІ́Й заст., МОЛЬФА́Р діал., ЧУДЕ́СНИК заст., ЧОРНОКНИ́ЖНИК заст., ВІДЬМА́К заст.; ЗАКЛИНА́Ч заст., ЗАКЛИНА́ТЕЛЬ заст. Словник синонімів української мови
- відьмак — Відьма́к, -ка́; -маки́, -кі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- відьмак — ВІДЬМА́К, а, ч., заст. За народним повір’ям — чоловік, який знається з "нечистою силою"; чаклун. [2-а дівчина:] Він відьмак, з чортами знається (Стар., Вибр., 1959, 233); *У порівн. — Ви увесь в сажі, як відьмак з димаря! (Гончар, І, 1954, 203). Словник української мови в 11 томах