візник

візни́к

-а, ч.

1》 Людина, яка править кінним екіпажем, найчастіше найманим; фурман.

2》 Найманий кінний екіпаж.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. візник — (той, хто править кіньми на підводі) кучер, погонич, заст.: хурман, фірман, машталір. Словник синонімів Полюги
  2. візник — візни́к іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  3. візник — Хурман, фурман, фірман, машталір, погонич, хурщик, д. звожчик, як ім. їздовий, візничий; (вантажний) биндюжник, (на балагулі) балагула. Словник синонімів Караванського
  4. візник — [в'ізник] -ниека, м. (на) -ниеков'і/-ниеку, мн. -ниеки, -ниек'іў Орфоепічний словник української мови
  5. візник — ВІЗНИ́К, а́, ч. 1. Людина, яка править кінним екіпажем, найчастіше найманим; фурман. Він [жандарм] казав візникові стати супроти війтової хати (І. Словник української мови у 20 томах
  6. візник — Візниця (ч.), возильник, возій, кучер, поштар (іст.), фірман (діал.), фурман, хурман, хурщик Словник синонімів Вусика
  7. візник — ВІЗНИ́К (людина, яка править кіньми звичайно у найманій підводі, найманому екіпажі), КУ́ЧЕР, ПОГО́НИЧ, ЛОМОВИ́К (той, хто перевозить важкі вантажі); БИНДЮ́ЖНИК (БЕНДЮ́ЖНИК) розм. (той, хто перевозить вантажі на биндюгах); ХУ́РЩИК розм., ВІЗНИ́ЦЯ заст. Словник синонімів української мови
  8. візник — Візни́к, -ка́, на -ку́, -ку́! -ники́, -кі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. візник — ВІЗНИ́К, а́, ч. 1. Людина, яка править кінним екіпажем, найчастіше найманим; фурман. Він [жандарм] казав візникові стати супроти війтової хати (Фр., II, 1950, 35); Хлопець-візник, що служить у Садовських, приніс своїй господині величезного букета (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
  10. візник — Візник, -ка м. Возница, кучеръ. Гол. І. 50. Кучеревий візниче, поганий воли швидче! Грин. ІІІ. 491. ум. візниченько. Велю коникам вівса дати, а візниченькам підождати. Грин. ІІІ. 548. Словник української мови Грінченка