герб

-а, ч.

Відмітний символічний знак держави, міста, дворянського роду або окремої особи тощо, зображений на прапорах, монетах, печатках, документах і т. ін.

Державний герб — офіційна емблема держави.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. герб — герб іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. герб — (держави) емблема, символ, знак; (України) тризуб. Словник синонімів Караванського
  3. герб — ГЕРБ, а́, ч. Символічний знак держави, міста, дворянського роду або окремої особи тощо, зображуваний на прапорах, монетах, печатках, документах і т. ін. Словник української мови у 20 томах
  4. герб — Герб, -бу м. Гербъ. ЗОЮР. І. 317. Блищали мідяні позолотисті герби на ридвані. К. ЧР. 54. Од Припети й до Синюхи вславили себе Обухи, та й не злотом рабованим, не гонором купованим, не гербами-клейнодами, а своїми пригодами. К. Досв. 113. Словник української мови Грінченка
  5. герб — Герб, -ба́; герби́, -бі́в (нім.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. герб — (польс. herb, від нім. Erbe – спадщина) знак держави, міста чи роду. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. герб — ГЕРБ, а́, ч. Відмітний символічний знак держави, міста, дворянського роду або окремої особи тощо, зображений на прапорах, монетах, печатках, документах і т. ін. Словник української мови в 11 томах
  8. герб — рос. герб (від польск. herb, від нім. Erbe- спадщина) — знак держави, міста, роду. Eкономічна енциклопедія
  9. герб — Усталений згідно з певними правилами символ осіб, родин, корпорацій, міст, провінцій або держав; у Зх. Європі з XII ст., основні елементи г.: покритий барвою щит зі знаком символу, шолом, а також клейноди. Універсальний словник-енциклопедія