годящий

Значення в інших словниках

1. годящий — годя́щий прикметник розм. Орфографічний словник української мови
2. годящий — Придатний, підхожий, здалий, гожий, жм. підходящий, р. догідний; пор. ВІДПОВІДНИЙ. Словник синонімів Караванського
3. годящий — ГОДЯ́ЩИЙ, а, е, розм. Придатний для чого-небудь, який відповідає певним вимогам. А тут ще недостатки та нужда гіркая, що ні з чим і вирядити [синів]: ні сорочки, ні одежинки годящої (Марко Вовчок); Давид знову схилився над книжками. Словник української мови у 20 томах
4. годящий — див. добротний Словник синонімів Вусика
5. годящий — ВІДПОВІ́ДНИЙ (який задовольняє певні вимоги, відповідає певним умовам), ВИ́ГІДНИЙ, НАЛЕ́ЖНИЙ, ПРИДА́ТНИЙ, ПРИСТО́ЙНИЙ, ПІДХО́ЖИЙ, ПІДХОДЯ́ЩИЙ розм., ГО́ЖИЙ розм., ПРИГО́ЖИЙ розм., ЗДА́ТНИЙ розм., ПРИГІ́ДНИЙ розм. рідше, ГОДЯ́ЩИЙ розм. рідко, ЗДА́ЛИЙ діал. Словник синонімів української мови
6. годящий — Годя́щий, -ща, -ще; -дя́щі, -щих Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. годящий — ГОДЯ́ЩИЙ, а, е, розм. Придатний для чого-небудь, який відповідає певним вимогам. А тут ще недостатки та нужда гіркая, що ні з чим і вирядити: ні сорочки, ні одежинки годящої (Вовчок, І, 1955, 33); Весь годящий ліс десятники тут же значили крейдою (Мур. Словник української мови в 11 томах
8. годящий — Годящий, -а, -е 1) Пригодный, годный. Годящий на віник та на смітник, — совсѣмъ плохой. Ном. 2) Хорошій, доброкачественный, прочный. Коли годящий з його кінь — їдь на йому у Січ. Стор. І. 122. А тут ще недостатки... Словник української мови Грінченка