горожа

горо́жа

див. огорожа.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. горожа — горо́жа іменник жіночого роду огорожа рідко Орфографічний словник української мови
  2. горожа — ГОРО́ЖА, і, ж. Те саме, що огоро́жа. Тепер у нас і самі найбідніші такої горожі [з глини] постидаються: скрізь тини як не дощані, то гарно виплетені з шелюги або лози (Дніпрова Чайка); Хатини вбогі, і городи гожі, І буйволів повільна череда, І вкриті зелом паколи горожі (М. Бажан). Словник української мови у 20 томах
  3. горожа — див. огорожа; перешкода Словник синонімів Вусика
  4. горожа — ОГОРО́ЖА (те, що відгороджує, оточує що-небудь), ЗАГОРО́ДА, ЗАГОРО́ЖА, ОГОРО́ДА рідше, ОГРА́ДА рідше, ГОРО́ЖА рідше, ХИСТ діал.; МУР, СТІНА́ (перев. з цегли); ВІР'Я́ (ВОР'Я) рідше (з жердин). Словник синонімів української мови
  5. горожа — ГОРО́ЖА див. огоро́жа. Словник української мови в 11 томах
  6. горожа — Горожа, -жі ж. Ограда, огорожа. Грин. ІІІ. 131. Словник української мови Грінченка