господарити

Значення в інших словниках

1. господарити — господа́рити дієслово недоконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
2. господарити — ГОСПОДА́РИТИ, рю, риш, недок., діал. Господарювати. Рифка господарила дома, варила, прала, рубала дрова, шила і мила (І. Франко); Прийшов час і Фушер помер. Його наслідники жили ще якийсь час у сім домі і господарили так, що дім мусили продати (О. Маковей). Словник української мови у 20 томах
3. господарити — див. господарювати; працювати Словник синонімів Вусика
4. господарити — ГОСПОДАРЮВА́ТИ (займатися господарством), ХАЗЯЙНУВА́ТИ (ХАЗЯЇНУВА́ТИ рідше), ГОСПОДА́РИТИ рідше, ХАЗЯЮВА́ТИ рідше; ГАЗДУВА́ТИ діал. (перев. про сільське господарство). — Накупимо волів та коней та будемо господарювати (І. Словник синонімів української мови
5. господарити — ГОСПОДА́РИТИ, рю, риш, недок., діал. Господарювати. Рифка господарила дома, варила, прала, рубала дрова, шила і мила (Фр., V, 1951, 285); Прийшов час і Фушер помер. Його наслідники жили ще якийсь час у сім домі і господарили так, що дім мусили продати (Мак., Вибр., 1954,151). Словник української мови в 11 томах
6. господарити — Господарити, -рю, -риш гл. = господарювати. Нема там нікого, сам як прийде, сам і господарить як хоче. Драг. 81. Козаченьки в Волощині господарити хотять. Млр. л. сб. 183, 184. Словник української мови Грінченка