1. Великий тлумачний словник сучасної мови

гримучий

гриму́чий

-а, -е.

Який створює, видає голосні, гучні, різкі звуки; який гримить.

Гримучий газ — вибухова суміш, що складається з одного об'єму кисню і двох об'ємів водню.

Гримуча змія — тропічна отруйна змія, деякі види якої мають на кінці хвоста своєрідні погримки, що створюють шарудіння, шум. **

Гримуча ртуть — вибухова речовина у вигляді безбарвних або сірих кристалів.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гримучий — гриму́чий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. гримучий — ГУРКІТЛИ́ВИЙ (ГУРКОТЛИ́ВИЙ) (який створює, видає гуркіт), ГРІМКИ́Й, ГРИМУ́ЧИЙ, ГРОМО́ХКИЙ, ГРИМЛИ́ВИЙ розм., ГРИМКОТЛИ́ВИЙ розм., ГРИМОТЛИ́ВИЙ розм. Словник синонімів української мови
  3. гримучий — ГРИМУ́ЧИЙ, а, е. Який створює, видає голосні, гучні, різкі звуки; який гримить. Гримучий поїзд, поле перегнавши, Наздожене вечірні небеса (Мал., Звенигора, 1959, 50); Буркає грім дідуганом столітнім. Словник української мови в 11 томах