гуркотання
гуркота́ння
гуркотіння, -я, с.
Дія за знач. гуркотати, гуркотіти і звуки, утворювані цією дією.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гуркотання — гуркота́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- гуркотання — ГУ́РКІТ (протяжні, розкотисті звуки від ударів, падіння тощо), ГУРКОТА́ННЯ, ГУРКОТІ́ННЯ, ГРІМ, ГРИМОТА́ННЯ, ГРИМОТІ́ННЯ, ГРЮ́КІТ, ГРЮ́КАННЯ, ГУ́РКАННЯ, ГРЮКОТІ́ННЯ, ГРЮКАНИ́НА розм., ЯСА́ заст.; ВИ́ГРІМ, ГУРКОТНЯ́ розм., ГУРКОТНЕ́ЧА розм. Словник синонімів української мови
- гуркотання — ГУРКОТА́ННЯ, ГУРКОТІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. гуркота́ти, гуркоті́ти і звуки, утворювані цією дією. І в занесених пугах над кіньми, і в поспішнім гуркотанні коліс чулась тривога (Коцюб. Словник української мови в 11 томах