1. Великий тлумачний словник сучасної мови

данина

дани́на

-и, ж.

1》 Найдавніша форма оподаткування населення, яка існувала у вигляді прямого державного податку, воєнної контрибуції або феодальної ренти.

2》 перен. Належна частка, пайка.

3》 чому, перен. Вияв уваги, пошани і т. ін. до кого-, чого-небудь.

|| Неминуча або мимовільна поступка перед чим-небудь.

Віддавати данину — а) (чого кому, чому і без додатка) – належно, високо оцінювати, вшановувати кого-, що-небудь; б) (чому) робити неминучу або мимовільну поступку.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. данина — дани́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. данина — Дань, податок; (на війні) контрибуція, (по війні) репарація; (моя) пай, частка, вклад, лепта; (пам'яті) честь, шана; (моді) поступка. Словник синонімів Караванського
  3. данина — [данина] -ние, д. і м. -н'і Орфоепічний словник української мови
  4. данина — див. податок Словник синонімів Вусика
  5. данина — 1. обов'язковий податок натурою або грішми на користь правителя, держави, Церкви (десятина) або ін. суспільного об'єднання; 2. (дань), безпосередній податок населення (піддані, звідси підданство) державі у Київській Русі... Універсальний словник-енциклопедія
  6. данина — віддава́ти / відда́ти дани́ну (дань). 1. кому, чому. Належно оцінювати, визнавати значення, важливість і т. ін. кого-, чого-небудь. Доволі! Доволі!... Фразеологічний словник української мови
  7. данина — ДАНИ́НА (найдавніша форма оподаткування населення), ДАНЬ, ЯСА́ заст.; ОРДИ́НЩИНА (податок, який збирала орда на завойованих нею землях); ЯСА́К (податок, який платили в Московській Русі й царській Росії народи Поволжя і Сибіру). Словник синонімів української мови
  8. данина — Дани́на, -ни, -ні Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. данина — ДАНИ́НА, и, ж. 1. Найдавніша форма оподаткування населення, яка в різних історичних умовах виступала у вигляді прямого державного податку, військової контрибуції або феодальної ренти. .. Словник української мови в 11 томах
  10. данина — рос. дань примусове вилучення натуральних чи грошових засобів від переможеного народу, а також прямі податки, побори з населення. Eкономічна енциклопедія
  11. данина — Дани́на, -ни ж. Дань. Єв. Л. XX. 22. І нехай йому данину принесуть царі ферейські. К. Псал. 164. Словник української мови Грінченка