дженджик

Значення в інших словниках

1. дженджик — дже́нджик іменник чоловічого роду, істота той, хто любить пишно одягатись, пишно одягнений; пустий, легковажний чоловік) розм. Орфографічний словник української мови
2. дженджик — Жевжик, ферт, фертик, чепурун; вітрогон, ДЖИҐУН. Словник синонімів Караванського
3. дженджик — див. легковажний Словник синонімів Вусика
4. дженджик — ФРАНТ (той, хто модно й ошатно одягається), ЧЕПУРУ́Н, ДЖЕ́НДЖИК розм., ФАТ розм., ХВИ́НТИК розм., ФЕРТ зневажл., ФЕ́РТИК зневажл., ХЛЮСТ зневажл. (той, хто надає одягу надзвичайного значення; пуста, легковажна людина); ДЕ́НДІ заст. Словник синонімів української мови
5. дженджик — Дже́нджик, -ка; -джики, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. дженджик — ДЖЕ́НДЖИК, а, ч., розм. Той, хто любить пишно одягатись, пишно одягнений; пустий, легковажний чоловік. — Чи я схожий на якогось там тонкошкірого дженджика, який валяється на траві і їздить через день до лісу, щоб послухати пташиного співу! (Загреб., Шепіт, 1966, 206). Словник української мови в 11 томах
7. дженджик — Дженджик, -ка м. Франтикъ, щеголь. Чортів дженджик. Ном. № 3556. Словник української мови Грінченка