1. Великий тлумачний словник сучасної мови

дзвенючий

дзвеню́чий

дзвенячий, -а, -е.

Дієприкм. акт. теп. ч. до дзвеніти 1).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дзвенючий — дзвеню́чий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. дзвенючий — ДЗВІНКИ́Й (про звук, голос, сміх тощо — який звучить високо, чітко і сильно), ДЗВЕНЯ́ЧИЙ, ДЗВЕНЮ́ЧИЙ, МЕТАЛЕ́ВИЙ, ГОЛОСИ́СТИЙ рідше, ТРЕМКИ́Й розм.; СРІБЛЯ́СТИЙ, СРІБЛИ́СТИЙ, СРІ́БНИЙ, КРИШТАЛЕ́ВИЙ (мелодійний, чистого звучання). Словник синонімів української мови
  3. дзвенючий — ДЗВЕНЮ́ЧИЙ див. дзвеня́чий. Словник української мови в 11 томах