1. Великий тлумачний словник сучасної мови

диби

ди́би

диб, мн. (одн. диба, -и, ж.).

Дві довгі жердини з набитими на них приступками, що на них стають і ходять, переставляючи жердини.

На диби ставати зводитися і т. ін. — а) ставати (зводитися і т. ін.) на задні ноги; б) вертикально, сторч ставати (зводитися і т. ін.); в) чинити опір, збуджено протидіяти, заперечувати проти чого-небудь.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. диби — ди́би множинний іменник Орфографічний словник української мови
  2. диби — Дерев'яні колоди з отворами для рук і ніг; їх використовували у середньовіччі та в нові часи як знаряддя покарання переважно селян і міщан. Універсальний словник-енциклопедія
  3. диби — ДИ́БИ (дві довгі жердини з набитими приступками, на яких ходять), ХОДУ́ЛІ, ХІ́ДЛІ діал., ХІДЛЯКИ́ діал. Він, обіп'явшись білим простирадлом та ставши на сукуваті диби-ходулі, ішов по садках полохати закоханих (О. Словник синонімів української мови
  4. диби — ДИ́БИ, диб, мн. (одн. ди́ба, и, ж.). Дві довгі жердини з набитими на них приступками, на які стають і ходять, переставляючи жердини. Декотрі [хатки].. були підперті од низу височенькими стовпами.. Словник української мови в 11 томах
  5. диби — Диби, -бів ж. мн. 1) Ходули. Левиц. Пов. 90. 2) Колодки, деревянныя бревна съ отверстіями внутри, куда вкладываются ноги арестантовъ. КС. 1885. X. 231. Забили їх у диби. Рудч. Ск. І. 210. Словник української мови Грінченка