дисолюція

дисолю́ція

-ї, ж.

1》 Розкладання, розчинення твердих тіл.

2》 псих. Прогресуючий розлад психічної діяльності, що відбувається в послідовності, оберненій її виникненню в процесі онтогенезу.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дисолюція — Розклад Словник чужослів Павло Штепа
  2. дисолюція — дисолю́ція (лат. dissolutio, від dissolve – руйную, розкладаю) розкладання, розчинення твердих тіл. Словник іншомовних слів Мельничука