довіритель
довіри́тель
-я, ч., юр.
1》 Той, хто видав кому-небудь довіреність.
2》 Сторона договору доручення, фізична чи юридична особа, що довіряє виконання певних юридично значимих дій іншій особі (повіреному) від імені і за рахунок першого.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- довіритель — довіри́тель іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- довіритель — Вірник, вірутник, див. конфідент Словник чужослів Павло Штепа
- довіритель — ДОВІРИ́ТЕЛЬ, я, ч., юр. Той, хто видав кому-небудь довіреність. За договором доручення одна сторона (довірений) зобов’язується виконувати за рахунок і від імені другої сторони (довірителя) доручені йому останнім дії (Цив. кодекс УРСР, 1959, 46). Словник української мови в 11 томах