допитаний
допи́таний
-а, -е.
Дієприкм. пас. мин. ч. до допитати.
|| у знач. ім. допитані, -них, мн. (одн. допитаний, -ного, ч.). Ті, кого допитали.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- допитаний — допи́таний дієприкметник Орфографічний словник української мови
- допитаний — ДОПИ́ТАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до допита́ти. — Допитаний мною Дибченко зізнався (Збан., Єдина, 1959. 70); // у знач. ім. допи́тані, них, мн. (одн. допи́таний, ного, ч.). Ті, кого допитали. Допитаних переводили в інший підвал (Бурл., О. Вересай, 1959, 77). Словник української мови в 11 томах