достача

Значення в інших словниках

1. достача — доста́ча іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
2. достача — Достаток, ряснота, сил. багатство; П. достатність, вистачання. Словник синонімів Караванського
3. достача — див. багато Словник синонімів Вусика
4. достача — ДОСТА́ТОК (ДОСТА́ТКИ) (матеріальна забезпеченість, відсутність нестатків), ДОБРО́БУТ, ЗАМО́ЖНІСТЬ, СТА́ТОК, ДОСТА́ЧА розм., БЛА́ГА перев. книжн., ДОГО́ДА заст., БЛАГОДА́ТЬ заст., ЗАЖИ́ТОК діал., ГАРА́ЗДИ (ГАРА́ЗД) діал., ПО́ВНЯ діал. Словник синонімів української мови
5. достача — Доста́ча, -чі, -чі, -чею Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. достача — ДОСТА́ЧА, і, ж., розм. Те саме, що доста́ток 1. По зблідлому сухому обличчю, котре не казало про розкоші та достачі, пробігали похмурі смуги (Мирний, І, 1954, 319); В непоказних одноповерхових домах із крутими гонтовими дахами або солом’яними стріхами... Словник української мови в 11 томах
7. достача — Достача, -чі ж. 1) Часть, слѣдуемая мельнику за помолъ? 2) Изобиліе. 3) Необходимый для работы матеріалъ. Аби ваша достача, а ми хоч який віз, то зробим. Словник української мови Грінченка