дохід

дохі́д

оду, ч.

Гроші або матеріальні цінності, одержувані державою, юридичною та фізичною особою внаслідок якої-небудь діяльності (виробничої, комерційної, посередницької і т. ін.).

Валовий дохід — частина валової продукції у грошовому виразі, що включає новостворену вартість.

Госпрозрахунковий дохід — частина доходу, що надходить у повне розпорядження підприємства.

Державний дохід — грошові ресурси, що надходять державі у процесі розподілення та перерозподілення національного продукту.

Дохід від акцій — сума дивідендів і зростання курсової вартості акцій.

Дохід від вкладу — дохід власника грошей, що їх внесено на зберігання до банку чи іншої фінансової установи.

Дохід від приросту капіталу — дохід підприємства внаслідок зростання курсу акцій, продажу частини активів за цінами, що перевищують ціни їх придбання, тощо.

Дивідендний дохід — дохід підприємства, одержаний ним за рахунок акцій інших підприємств, які йому належать.

Емісійний дохід — дохід держави, який одержується від випуску в обіг надлишкових грошей.

Заявлений дохід — дохід, відображений у документах, що їх представляють у податкові служби.

Інвестиційний дохід — дохід від інвестицій в цінні папери тощо.

Монетний дохід — дохід, що його отримує держава від карбування монет.

Національний дохід — а) вартість, наново створена протягом визначеного періоду в народному господарстві країни; б) частка валового суспільного продукту, яка залишається за відрахуванням матеріальних затрат.

Номінальний дохід — дохід без урахування інфляції, купівельної спроможності грошей, рівня цін тощо.

Пасивні доходи — доходи, що їх отримує підприємство як проценти, дивіденди, страхові виплати, відшкодування тощо.

Процентні доходи — доходи, які підраховуються пропорційно до часу нарахування та суми активів.

Фіскальні доходи — доходи державної скарбниці.

исті" доходи — доходи за винятком витрат на їх одержання.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дохід — дохід – прибуток Дохід – кошти або матеріальні цінності, одержані від бізнесу чи якогось іншого роду діяльності. Вживається зі словами: валовий, грошовий, державний, додатковий, забезпечений, незабезпечений, комісійний, митний, натуральний... «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. дохід — дохі́д іменник чоловічого роду рідко Орфографічний словник української мови
  3. дохід — ДОХІД – ПРИБУТОК Дохід, -ходу. Гроші або матеріальні цінності, одержувані від підприємства чи якогось роду діяльності. Вж. зі сл.: валовий, грошовий, державний, додатковий, забезпечений, незабезпечений, комісійний, митний, натуральний, національний... Літературне слововживання
  4. дохід — [доух’ід] доходу, м. (на) доход'і, мн. доходие, доход'іў Орфоепічний словник української мови
  5. дохід — Прибуток, див. прихід Словник чужослів Павло Штепа
  6. дохід — (англ. іncome) кошти в грошовій або натуральній формі, одержані внаслідок підприємницької чи будь-якої іншої діяльності. Економічний словник
  7. дохід — ВИ́ТОРГ (гроші, одержані від продажу чого-небудь), ВИ́РУЧКА, ДОХІ́Д. Марія Кодак, здавши інкасаторові денний виторг,.. йшла до готелю спати (В. Логвиненко); Послала Василя торгувати на базар. Але він повернувся додому без виручки (М. Словник синонімів української мови
  8. дохід — Дохі́д, -хо́ду; -хо́ди, -хо́дів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. дохід — ДОХІ́Д, хо́ду, ч., заст. Те саме, що дохо́д. Забродчики розділили восени дохід і насилу заробили по двадцять карбованців (Н.-Лев., II, 1956, 249); Дохід з видання повертаємо на премії за літературні праці (Коцюб., III, 1956, 237). Словник української мови в 11 томах
  10. дохід — рос. доход у широкому значенні — будь-яке надходження коштів чи одержання матеріальних цінностей, які мають грошову вартість. Напр., Д. компанії можна характеризувати. Eкономічна енциклопедія
  11. дохід — Дохід, -ходу м. 1) Плата, заработокъ. Вставай та дохід давай, бо вже ти, козаченьку, зовсім здоров. (Слова знахарки паціенту). КС. 1882. X. 28. 2) Вознагражденіе (натурой или деньгами), даваемое колядникам. Виносьте дохід паляницю й хліб. Грин. ІІІ. 32. Словник української мови Грінченка