дохід

дохі́д

-ходу, ч.

Гроші або матеріальні цінності, одержувані державою, юридичною та фізичною особою внаслідок якої-небудь діяльності (виробничої, комерційної, посередницької і т. ін.).

Валовий дохід — частина валової продукції у грошовому виразі, що включає новостворену вартість.

Госпрозрахунковий дохід — частина доходу, що надходить у повне розпорядження підприємства.

Державний дохід — грошові ресурси, що надходять державі у процесі розподілення та перерозподілення національного продукту.

Дохід від акцій — сума дивідендів і зростання курсової вартості акцій.

Дохід від вкладу — дохід власника грошей, що їх внесено на зберігання до банку чи іншої фінансової установи.

Дохід від приросту капіталу — дохід підприємства внаслідок зростання курсу акцій, продажу частини активів за цінами, що перевищують ціни їх придбання, тощо.

Дивідендний дохід — дохід підприємства, одержаний ним за рахунок акцій інших підприємств, які йому належать.

Емісійний дохід — дохід держави, який одержується від випуску в обіг надлишкових грошей.

Заявлений дохід — дохід, відображений у документах, що їх представляють у податкові служби.

Інвестиційний дохід — дохід від інвестицій в цінні папери тощо.

Монетний дохід — дохід, що його отримує держава від карбування монет.

Національний дохід — а) вартість, наново створена протягом визначеного періоду в народному господарстві країни; б) частка валового суспільного продукту, яка залишається за відрахуванням матеріальних затрат.

Номінальний дохід — дохід без урахування інфляції, купівельної спроможності грошей, рівня цін тощо.

Пасивні доходи — доходи, що їх отримує підприємство як проценти, дивіденди, страхові виплати, відшкодування тощо.

Процентні доходи — доходи, які підраховуються пропорційно до часу нарахування та суми активів.

Фіскальні доходи — доходи державної скарбниці.

"Чисті" доходи — доходи за винятком витрат на їх одержання.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

дохід

Значення в інших словниках