1. Великий тлумачний словник сучасної мови

доісторичний

доістори́чний

-а, -е.

Стос. до найдавнішого періоду, про якого нема писемних свідчень.

|| перен. Про що-небудь дуже давнє, застаріле, старомодне.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. доісторичний — доістори́чний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. доісторичний — (час) прадавній, до льодовиковий, праісторичний; (- культуру) первісний, первозданний; (звір) викопний; ІР. допотопний, застарілий, старомодний. Словник синонімів Караванського
  3. доісторичний — ДА́ВНІЙ (який існує багато часу, давно виник, з'явився, довго триває тощо), СТАРИ́Й, ДА́ВНІ́ШНІЙ розм., ДАВНЕ́ЗНИЙ підсил. розм., СТАРЕ́ЗНИЙ підсил. розм., ВІДДА́ВНІЙ заст., ДРЕ́ВНІЙ заст. Словник синонімів української мови
  4. доісторичний — Доістори́чний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. доісторичний — ДОІСТОРИ́ЧНИЙ, а, е. Стос. до найдавнішого періоду, про який нема писемних свідчень. Що не кажи, а ці святки, цей свят-вечір.. промовляють до мене згадками щасливих дитячих літ, віють поезією давніх, доісторичних часів… (Коцюб., III, 1956, 128); // перен. Словник української мови в 11 томах