дрань

Значення в інших словниках

1. дрань — дрань іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
2. дрань — дрань лайл. 1. підла, непорядна людина; нікчема, негідник (ср, ст)|| = креатура ◊ дрань воста́тний (оста́тний) = дрань і (ст) ◊ ка́вал дра́ня = дрань і (ст) 2. нечемна дитина (ср, ст)|| = гівнюк Лексикон львівський: поважно і на жарт
3. дрань — див. бідний Словник синонімів Вусика
4. дрань — ДРАНЬ, і, ж., збірн. Те саме, що дра́нка¹ 1. Коли їхали тією стороною, то бачили його будинок, дранню критий (Мирний, III, 1954, 333). Словник української мови в 11 томах
5. дрань — Дрань, -ні ж. 1) = дрантя. Як люде дрань, то така їх Ордань. Ном. №7126. 2) = драниця. Левиц. І. 92. Словник української мови Грінченка