1. Великий тлумачний словник сучасної мови

драпак

драпа́к

-а, ч., розм.:

[Давати (дати)] драпака — швидко тікати, бігти куди-небудь.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. драпак — Лісова ожина [IV] Словник з творів Івана Франка
  2. драпак — драпа́к іменник чоловічого роду вживається переважно у складі фразеологізму Орфографічний словник української мови
  3. драпак — драпа́к 1. щітка для чищення забруднених поверхонь (ст)||драпачка 2. ірон. щітка, гребінь для волосся (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  4. драпак — див. бідний Словник синонімів Вусика
  5. драпак — дава́ти / да́ти (врі́зати) дра́ла (драпака́, дьо́ру і т. ін.), зневажл. Швидко тікати, бігти. І до плуга, і до рала, і до хлопців дала драла (Укр.. присл..); Вовчуки стирлувалися позад Вовчиці й Пелехатого, ладні щомиті врізати драла (П. Фразеологічний словник української мови
  6. драпак — НАВТІ́КИ (НАВТЬО́КИ) присл., предик., розм. (бігом від кого-, чого-небудь, швидко тікаючи), НАВТІКАЧА́ розм., ДРА́ЛА предик., розм., ДРАПАКА́ предик., розм. Вишневецький не зупинявся, за ним пустилась навтіки і шляхта (П. Словник синонімів української мови
  7. драпак — ДРАПА́К, а́, ч.:◊ [Дава́ти (да́ти) ] драпака́ — швидко тікати, бігти куди-небудь. Перелякані жовніри.. хапались за палаші, за пістолі, деякі дали драпака (Стор. Словник української мови в 11 томах
  8. драпак — Драпак, -ка м. см. дряпак. Словник української мови Грінченка