1. Великий тлумачний словник сучасної мови

дублений

ду́блений

-а, -е.

1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до дубити.

2》 прикм. Який піддавався дубленню.

3》 прикм., перен., розм. Обвітрений, огрубілий (про шкіру обличчя, рук і т. ін.).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дублений — ду́блений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. дублений — див. твердий Словник синонімів Вусика
  3. дублений — ОБВІ́ТРЕНИЙ (який став пересохлим, шершавим від вітру — про шкіру), ДУ́БЛЕНИЙ розм. Це був прекрасний екземпляр мужчини. Обличчя обвітрене й мужнє, а тіло радувало очі чистими лініями (Ю. Словник синонімів української мови
  4. дублений — ДУ́БЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до дуби́ти. 2. прикм. Який піддавався дубленню. Пригадай, як гримів у поході барабан наших дублених шкур (Перв., І, 1958, 125); // Зробл. із шкір, що піддавалися дубленню. Словник української мови в 11 томах
  5. дублений — Дублений, -а, -е 1) Вымоченный въ дубилі. Шух. І. 254. О кожѣ: выдѣланный. 2) Одеревенѣлый, окоченѣлый. Один тільки мови між їми не вів, нікуди й не гляне, зовсім мов дублений. Сніп. 160. Не ворог, хто уже дублений, не супостат, чий труп нікчемний на полі без душі лежить. Котл. Ен. Словник української мови Грінченка