1. Великий тлумачний словник сучасної мови

духівник

духівни́к

-а, ч.

Священик, у якого хто-небудь постійно сповідається.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. духівник — духівни́к іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. духівник — Те саме, що сповідник 1 Словник церковно-обрядової термінології
  3. духівник — СВЯЩЕ́НИК (служитель культу православної та греко-католицької церкви). ПІП розм., ПАНОТЕ́ЦЬ розм., БА́ТЮШКА розм., ІЄРЕ́Й церк., ПРОТОІЄРЕ́Й церк., ПРОТОЄРЕ́Й розм., ПРОТОПІП церк., ПРЕСВІ́ТЕР церк., ПА́СТИР заст. книжн. Словник синонімів української мови
  4. духівник — ДУХІВНИ́К, а́, ч. Священик, у якого хто-небудь постійно сповідається. [Сильвестр:] Та як ти смів подумати, проклятий, Що я, монах і княжий духівник, З тобою буду чаші вихиляти (Коч., III, 1956, 69). Словник української мови в 11 томах