електрика
еле́ктрика
-и, ж.
1》 фіз. Форма енергії, обумовлена рухом заряджених частинок матерії (електронів, протонів, позитронів і т. ін.).
Статична електрика — сукупність явищ, пов'язаних з виникненням, збереженням та релаксацією вільного електричного заряду на поверхні або в об'ємі діелектриків чи на ізольованих провідниках.
2》 Ця ж енергія як предмет народногосподарського і побутового використання.
|| Освітлення, одержане від цієї енергії.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- електрика — еле́ктрика іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- електрика — еле́ктрика (від грец. ήλεκτρον – янтар, бурштин) сукупність електричних зарядів, що їх мають частинки електрони (негативна Е.), позитрони, протони (позитивна Е.) та інші заряджені частинки – іони, а також сукупність явищ, пов’язаних з просторовим розміщенням, рухом і взаємодією електричних зарядів. Словник іншомовних слів Мельничука
- електрика — 1. явища, в яких істотну роль відіграють електричні заряди або струми; 2. наука про електричні заряди та пов'язані з ними електричні й магнітні поля (напр., магнітне поле навколо провідника зі струмом), взаємозв'язок між електричним та магнітним полями, а також пов'язані з цим явища; розділ фізики. Універсальний словник-енциклопедія
- електрика — Еле́ктрика, -ки, -ці Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- електрика — ЕЛЕ́КТРИКА, и, ж. 1. фіз. Форма енергії, що обумовлена рухом заряджених частинок матерії (електронів, протонів, позитронів і т. ін.). Словник української мови в 11 томах
- електрика — Електрика, -ки ж. Электричество. Покрутив за ту корбу, шо там є електрика і спустив електрику дротом до них. Гн. II. 227. Словник української мови Грінченка