епохе
епохе́
невідм., ч., філос.
В античному скептицизмі – прийом утримання від судження про істинність чи неістинність філософських систем, з якими стикався скептик, з метою збереження спокою.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me