етос

е́тос

-у, ч.

Термін античної філософії, що означає характер якої-небудь особи чи об'єкта.

Етос музики — її внутрішній лад і характер впливу на людину.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. етос — ЕТОС (від давньогрецьк. έύοζ — місце перебування, спільне житло), в подальшому — звичка, звичай, місце проживання людини, вдача, характер, спосіб думання. Філософський енциклопедичний словник
  2. етос — (від грецьк. etos — характер, звичай) узагальнена характеристика культури певної соціальної спільноти, яка виражена в системі їх панівних цінностей і норм поведінки Словник іншомовних соціокультурних термінів
  3. етос — (гр. etos — звичай, вдача, характер) — термін з давньогрецької естетики і педагогіки, який означав сутнісний характер фізичного, морального або естетичного явища. Е.- один з розділів античного вчення про музику як засіб етико — виховного впливу на людину. Словник-довідник музичних термінів