забіліти
забілі́ти
-іє, док.
1》 Почати біліти, стати білим.
2》 Вирізнитися своїм білим кольором; з'явитися, показатися (про білі предмети).
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- забіліти — забілі́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- забіліти — ЗАБІЛІ́ТИ, і́є, док. 1. Почати біліти, стати білим. Дарка нічого не відповіла, тільки так шпарко-завзято замахала квачем, що й шибка хутко забіліла не згірш від її обличчя (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
- забіліти — Забіліти, -лію, -єш гл. Забѣлѣть. Забіліли сніги. Чуб. V. 806. День забілів. МВ. (О. 1862. І. 100). Словник української мови Грінченка