1. Великий тлумачний словник сучасної мови

завершити

заверши́ти

див. завершувати.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. завершити — заверши́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. завершити — [завершиетие] -шу, -шиеш, -шиемо, -шиетеи; нак. -ерш, -ерштеи і [завеиршитие] -шу, -шиш, -шиемо, -шиете; нак. -ши, -ш'іт' Орфоепічний словник української мови
  3. завершити — ЗАКІ́НЧИ́ТИ (довести що-небудь до кінця, до завершення), КІНЧИ́ТИ, СКІНЧИ́ТИ, ПОКІНЧИ́ТИ, ДОКІНЧИ́ТИ, ЗАВЕРШИ́ТИ, ДОВЕРШИ́ТИ, ВИ́ВЕРШИТИ, ПОВЕРШИ́ТИ розм., ПОРІШИ́ТИ розм., УКІНЧИ́ТИ діал.; ВИ́КІНЧИТИ (обробивши, відшліфувавши). — Недок. Словник синонімів української мови
  4. завершити — Заверши́ти, -шу́, -ши́ш, -ша́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. завершити — ЗАВЕРШИ́ТИ див. заве́ршувати. Словник української мови в 11 томах
  6. завершити — Завершати, -шаю, -єш сов. в. заверши́ти, -шу́, -ши́ш, гл. Завершать, завершить, заканчивать, закончить (крышу, стогъ, копну). Чуб. III. 390. Здорові та гарно завершені стоги пшениці та жита. О. 1862. X. 113. Словник української мови Грінченка