1. Великий тлумачний словник сучасної мови

задубілий

задубі́лий

-а, -е.

1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до задубіти.

2》 у знач. прикм. Який задубів, став твердим, жорстким.

3》 у знач. прикм. Який утратив гнучкість, рухливість.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. задубілий — задубі́лий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. задубілий — див. твердий Словник синонімів Вусика
  3. задубілий — МЕ́РЗЛИЙ (який загинув або дуже застиг від морозу), ЗАМЕ́РЗЛИЙ, ЗМЕ́РЗЛИЙ, ЗАДУБІ́ЛИЙ розм., ОДУБІ́ЛИЙ розм. На третій тільки день кинулись селяни шукати Катрю і знайшли її вже задубілу біля мерзлого сина (Панас Мирний)... Словник синонімів української мови
  4. задубілий — ЗАДУБІ́ЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до задубі́ти. Сизою смугою валялися вже задубілі на першому морозі ворожі трупи (Кучер, Чорноморці, 1956, 368); Сіла [Левантина] на ослінчику під чиїмись ворітьми, підобгавши під себе задубілі з холоду ноги (Гр. Словник української мови в 11 томах