1. Великий тлумачний словник сучасної мови

залуплювати

залу́плювати

-юю, -юєш, недок., залупити, -уплю, -упиш; мн. залуплять; док., перех., розм.

1》 Здирати, зривати з чого-небудь верхній шар; злуплювати.

2》 тільки док. Взяти дуже високу ціну за що-небудь.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. залуплювати — залу́плювати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. залуплювати — ЗАЛУ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗАЛУПИ́ТИ, уплю́, у́пиш; мн. залу́плять; док., перех., розм. 1. Здирати, зривати з чого-небудь верхній шар; злуплювати. Свашка-неліпашка: шишок не ліпила, та всі залупила (Сл. Гр.). Словник української мови в 11 томах
  3. залуплювати — Залуплювати, -люю, -єш сов. в. залупи́ти, -плю, -пиш, гл. Отворачивать, отворотить (кожу), залупливать, залупить. Свашка-неліпашка: шишок не ліпила, та всі залупила. Грин. III. 547. — о́чі. Выворотить вѣки. Залуплює очі. Камен. у. Словник української мови Грінченка