заміняти
заміня́ти
I -яю, -яєш і замінювати, -юю, -юєш, недок., замінити, -міню, -міниш, док., перех.
1》 що.Використовувати, вживати, ставити і т. ін. замість чого-небудь щось інше.
|| Виявляти одні почуття, настрої і т. ін. замість інших.
|| кого. Замість одного спеціаліста, працівника призначати іншого.
2》 також зі сл. собою. Використовуватися, вживатися замість іншого; виступати у функції чого-небудь.
|| кого. Виконувати чиюсь роботу, чиїсь функції, ставати на чиєсь місце; заступати, заміщати.
|| Бути рівноцінним кому-, чому-небудь.
II -яю, -яєш, док., перех., кого, що на кого – що, заст., розм.
Те саме, що проміняти.
|| також без додатка. Обміняти.
Заміняти [святий] хліб — за народним звичаєм, під час сватання одержати від нареченої хліб замість принесеного на знак згоди вийти заміж.
Значення в інших словниках
- заміняти — заміня́ти 1 дієслово недоконаного виду робити заміну заміня́ти 2 дієслово недоконаного виду проміняти на щось рідко Орфографічний словник української мови
- заміняти — ЗАМІНЮВАТИ (кого) заступати, заміщати, бути за кого; (на що) обмінювати, промінювати. Словник синонімів Караванського
- заміняти — ЗАСТУПА́ТИ (тимчасово виконувати обов'язки, функції кого-, чого-небудь), ЗАМІЩА́ТИ, ЗАМІ́ЩУВАТИ, ЗАМІНЯ́ТИ, ЗАМІ́НЮВАТИ, ПЕРЕСТУПА́ТИ рідко; ПІДМІНЯ́ТИ, ПІДМІ́НЮВАТИ (на короткий час). — Док.: заступи́ти, замісти́ти, заміни́ти, переступи́ти, підміни́ти. Словник синонімів української мови
- заміняти — Заміня́ти, -ня́ю, -ня́єш і заміни́ти, -міню́, -мі́ниш, -мі́нять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- заміняти — ЗАМІНЯ́ТИ¹, я́ю, я́єш і ЗАМІ́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗАМІНИ́ТИ, міню́, мі́ниш, док., перех, 1. що. Використовувати, вживати, ставити і т. ін. замість чого-небудь щось інше. Словник української мови в 11 томах
- заміняти — Заміня́ти, -няю, -єш гл. Промѣнять. Боїться, щоб не заміняли його поля на чуже. О. 1862. І. 62. Мужик мужика заміняв на бика. Ном. № 13242. Вона мене заміняла на свекруху. МВ. ІІ. 175. Словник української мови Грінченка