заначити
зана́чити
-чу, -чиш, док.; заначувати, -ую, -уєш, недок.; перех., розм.
Затаїти (затаювати), приховати (приховувати).
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- заначити — (-чу, -чиш) недок.; крим., мол. Надійно сховати щось. // Приховати щось про запас. БСРЖ, 206; СЖЗ, 44. Словник жарґонної лексики української мови