1. Великий тлумачний словник сучасної мови

заперечення

запере́чення

-я, с.

1》 Дія за знач. заперечити.

2》 Заява про незгоду з ким-, чим-небудь, доказ проти чогось.

|| Спростування чого-небудь.

Заперечення проти позову — аргументовані докази, що спростовують пред'явлений позов.

3》 Невизнання існування, значення, доцільності чого-небудь.

4》 філос. Знищення, подолання, заміна старого новим, попереднього наступним у процесі поступального розвитку.

|| Те, що своєю появою, самим фактом свого існування заперечує що-небудь, свідчить про його неспроможність.

5》 грам. Слово, яке заперечує зміст іншого слова або речення (в українській мові – частки не, ні).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. заперечення — запере́чення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. заперечення — див. опір Словник синонімів Вусика
  3. заперечення — Див. Перечиння. Словник-довідник музичних термінів
  4. заперечення — В логіці унарний функтор, який є логічним відповідником заперечення в звичайній мові (ні, неправда, що); з., додане до певної назви (чи думки), створює нову назву (чи, відповідно, думку). Універсальний словник-енциклопедія
  5. заперечення — Запере́чення, -ння; -ре́чення, -чень Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. заперечення — ЗАПЕРЕ́ЧЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. запере́чити. Вона навмисно виклала свою думку рівним, упевненим тоном, щоб відразу приголомшити Мариню й не дати їй часу на заперечення (Вільде, Сестри.., 1958, 207); Почати з заперечення і висміювання чорта.. Словник української мови в 11 томах