1. Великий тлумачний словник сучасної мови

запирати

запира́ти

I -аю, -аєш, недок., заперти, -пру, -преш, док., перех., розм.

1》 що. Замикати на замок, засув і т. ін.

|| тільки док., перен., діал. Заборонити доступ куди-небудь.

2》 кого, що де. Замикати в якому-небудь місці, приміщенні.

|| перев. док., кого куди, у сполуч. зі сл. у тюрму, в острог і т. ін., перен. Позбавляти волі, ув'язнювати. Запирати дух у грудях.

II -аю, -аєш, недок., запрати, -перу, -переш, док., перех.

1》 Прати окремі забруднені місця на білизні, одязі і т. ін.

2》 Робити білизну рудою, сірою, погано, невміло перучи.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. запирати — запира́ти 1 дієслово недоконаного виду замикати розм. запира́ти 2 дієслово недоконаного виду прати окремі місця; невміло прати Орфографічний словник української мови
  2. запирати — Замикати, замкнути, позамикати, засувати, засунути, позасувати, защіпувати, защіпити, позащіпувати, зачиняти, зачинити, позачиняти Словник чужослів Павло Штепа
  3. запирати — Складати, укладати (угоду, договір) Словник застарілих та маловживаних слів
  4. запирати — ЗАМИКА́ТИ (закривати на замок, ключ і т. ін.), ПРИМИКА́ТИ, ЗАПИРА́ТИ розм., ЗАЧИНЯ́ТИ рідко; ЗАСУВА́ТИ (на засув); ЗАЩІПА́ТИ, ЗАЩІБА́ТИ діал., ЗАЩІ́БУВАТИ діал. (на защіпку). — Док. Словник синонімів української мови
  5. запирати — Запира́ти, -пира́ю, -пира́єш; запе́рти, -пру́, -пре́ш, -пру́ть; запе́р, запе́рла, -пе́рли; запе́рши Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. запирати — ЗАПИРА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., ЗАПЕ́РТИ, пру́, пре́ш, док., перех., розм. 1. що. Замикати на замок, засув і т. ін. Ворота в баштах запирали [троянці], Своїх ховатись не пускали, Бо напустили б і чужих (Котл., І, 1952, 279); — Ідіть собі, йдіть!... Словник української мови в 11 томах