запозичати
запозича́ти
-аю, -аєш і запозичувати, -ую, -уєш, недок., запозичити, -ичу, -ичиш, док., перех.
Переймаючи що-небудь, засвоювати, робити своїм надбанням.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- запозичати — (у процесі вивчення чогось збагачувати свої знання) засвоювати, опановувати, оволодівати, освоювати, осягати, (вже відоме) переймати, перебирати, підхоплювати. Словник синонімів Полюги
- запозичати — ЗАПОЗИЧУВАТИ (досвід) переймати, наслідувати; док. ЗАПОЗИЧИТИ, (з чужих культур) зачерпнути, р. засягти, засягнути. Словник синонімів Караванського
- запозичати — запозича́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- запозичати — ПЕРЕЙНЯ́ТИ що від кого і без додатка (навчитися чого-небудь від когось, спостерігаючи за ним), ПЕРЕБРА́ТИ рідше, НАБРА́ТИСЯ розм.; ЗАПОЗИ́ЧИТИ, ПОЗИ́ЧИТИ рідше, ПІДХОПИ́ТИ, ПОХОПИ́ТИ діал. (зробити своїм надбанням). — Недок. Словник синонімів української мови
- запозичати — Запозича́ти, -ча́ю, -ча́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- запозичати — ЗАПОЗИЧА́ТИ, а́ю, а́єш і ЗАПОЗИ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАПОЗИ́ЧИТИ, и́чу, и́чиш, док., перех. Переймаючи що-небудь, засвоювати, робити своїм надбанням. Словник української мови в 11 томах