1. Великий тлумачний словник сучасної мови

Значення в інших словниках

  1. заставити — заста́вити 1 дієслово доконаного виду заповнити; загородити; поставити заста́вити 2 дієслово доконаного виду віддати в заставу заста́вити 3 дієслово доконаного виду примушувати розм. Орфографічний словник української мови
  2. заставити — [заставиетие] -аўл'у, -виеш, -аyл'а'т; нак. -аў, -аўтеи Орфоепічний словник української мови
  3. заставити — Застався, але постався. Застав щонсбудь, але покажися гойно перед людьми. Застав його до роботи, як у нього нема охоти. Хто не має охоти до роботи, того й не присилуєш. Приповідки або українсько-народня філософія
  4. заставити — I. ЗАСТАВЛЯ́ТИ (віддавати у заставу кредиторові), ЗАКЛАДА́ТИ, ЗАСТАНОВЛЯ́ТИ розм., ОБТЯ́ЖУВАТИ діал. — Док.: заста́вити, закла́сти, застанови́ти. Змотався (Брагов), доти заставляв та перезаставляв свій маєток; поки довгу стало чи не більше, ніж маєтку!... Словник синонімів української мови
  5. заставити — ЗАСТА́ВИТИ¹ див. заставля́ти¹. ЗАСТА́ВИТИ² див. заставля́ти². ЗАСТА́ВИТИ³ див. заставля́ти³. Словник української мови в 11 томах
  6. заставити — Заставити, -ся см. заставляти, -ся. Словник української мови Грінченка