зачитувати
зачи́тувати
-ую, -уєш, недок., зачитати, -аю, -аєш, док., перех.
1》 Читати що-небудь вголос для когось, здебільшого для загального відома (на зборах, засіданнях і т. ін.); оголошувати.
2》 розм. Розтріпувати, заяложувати, рвати (книжку, газету і т. ін.), багато, довго чи неохайно читаючи.
3》 розм. Взявши читати чужу книжку, не повертати її власникові.
4》 розм. Стомлювати, змучувати кого-небудь, довго читаючи вголос.
5》 тільки док. Почати читати.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- зачитувати — зачи́тувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- зачитувати — див. читати Словник синонімів Вусика
- зачитувати — ВИГОЛО́ШУВАТИ (публічно звертатися до когось із промовою, привітанням, тостом і т. ін.), ПРОГОЛО́ШУВАТИ, ПРОМОВЛЯ́ТИ, ОРА́ТОРСТВУВАТИ, ПРОГОВО́РЮВАТИ, ПРОКА́ЗУВАТИ, ПРОРІКА́ТИ поет., уроч., РЕКТИ́ заст., поет., ВІЩА́ТИ заст., уроч., ВИРІКА́ТИ заст. Словник синонімів української мови
- зачитувати — ЗАЧИ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАЧИТА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. 1. Читати що-небудь вголос для когось, звичайно для загального відома (на зборах, засіданнях і т. ін.); оголошувати. Словник української мови в 11 томах