збочення

Значення в інших словниках

1. збочення — збо́чення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
2. збочення — збочення відхилення від традиційних, визначених суспільством норм і правил поведінки (зокрема сексуальних)(м, ср, ст): Тим часом Клим не виплекав жадного психічного збочення. На будові він плекав силу (Тарнавський З.) Лексикон львівський: поважно і на жарт
3. збочення — У́ХИЛ (відхід від основної лінії організації), ВІДХИ́ЛЕННЯ, ЗБО́ЧЕННЯ. Словник синонімів української мови
4. збочення — Збо́чення, -ння; -чення, -чень і -ченнів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. збочення — ЗБО́ЧЕННЯ, я, с. Відхилення від правильного або певного напрямку в поведінці, діяльності, поглядах. [Анна:] Коли я що ганебного вчинила? [Командор:] Про щось ганебне й мови буть не може, але для нас і збочення найменше було б ступнем до прірви (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах