1. Великий тлумачний словник сучасної мови

зговорити

зговори́ти

-ворю, -вориш, док.

1》 неперех., перев. із запереченням не, розм. Прийти до взаємного розуміння в розмові, бесіді; зговоритися.

2》 перех., діал. Сказати.

3》 неперех., діал. Заговорити.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зговорити — зговори́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. зговорити — ЗГОВОРИ́ТИ, ворю́, во́риш, док. 1. неперех., перев. із запереченням не, розм. Прийти до взаємного розуміння в розмові, бесіді; зговоритися. [Іван:] Ну, нехай буде по-вашому! З вами не зговориш! (Крон. Словник української мови в 11 томах
  3. зговорити — Зговори́ти, -рю, -риш гл. Проговорить, сказать. Хата, як покришка: що зговориш, то в хаті повинно пропасти. Ном. № 5998. А що я тобі казатиму, дочко, — зговорила Чайчиха похмуро. МВ. ІІ. 42. Як сеє зговорили, так барзо й учинили. Мет. 441. Словник української мови Грінченка