знаряддя
знаря́ддя
-я, с.
1》 Пристосування, прилад, механізм і т. ін., за допомогою якого виконується певна дія; інструмент. Знаряддя виробництва.
2》 перен. Про те, що служить засобом у якійсь дії, справі.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- знаряддя — знаря́ддя іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- знаряддя — зб., начиння, струмент, фам. причандалля, д. знаряди <од. знаряд>; (фермера) реманент; (визиску) П. засоби <од. засіб>; пор. ЗБРОЯ. Словник синонімів Караванського
- знаряддя — див. начиння Словник синонімів Вусика
- знаряддя — [знар’ад':а] -д':а, р. мн. -р'ад' Орфоепічний словник української мови
- знаряддя — ЗНАРЯ́ДДЯ (пристосування, прилад, механізм і т. ін., за допомогою якого виконується певна дія), НАЧИ́ННЯ, СНАСТЬ, ПРИПА́С, ЗНА́РЯД діал., ПРИ́РЯД діал., ЗНА́ДІБ (ЗНА́ДОБ) діал., НАРЯ́ДДЯ заст.; ІНСТРУМЕ́НТ (набір предметів для певної роботи). Словник синонімів української мови
- знаряддя — Знаря́ддя, -ддя, -ддю, -ддям; -ря́ддя, -ря́ддів і -ря́дь Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- знаряддя — ЗНАРЯ́ДДЯ, я, с. 1. Пристосування, прилад, механізм і т. ін., за допомогото якого виконується певна дія. Річард і Деві увіходять у хату потомлені. Річард при фартуху, з мулярським знаряддям; у Деві в руках відро і квач (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
- знаряддя — Знаряддя, -дя с. Орудіе. І Господь його ізбавить од ловецького знаряддя. К. Псал. 212. Котляреський... був тільки знаряддям українського світогляду. К. ХП. 123. Словник української мови Грінченка