1. Великий тлумачний словник сучасної мови

зникати

зника́ти

і рідше ізникати, -аю, -аєш, недок., зникнути і рідше ізникнути і розм. зникти і рідше ізникти, -кну, -кнеш; мин. ч. зникнув, рідше ізникнув, -нула, -нуло і зник, рідше ізник, -ла, -ло; док.

1》 Переставати існувати, бути в наявності.

|| Розріджуючись, розсіюватися, розходитися (про імлу, туман, дим і т. ін.).

|| Минати, кінчатися (про час).

|| Забуватися (про думки, здогади, слова і т. ін.).

|| Переставати виявлятися, відчуватися (про стан, почуття людини).

|| Вмирати, гинути.

2》 Заходячи, заїжджаючи і т. ін. за щось, закриваючись чим-небудь, ховаючись десь, серед чогось, ставати невидимим, непомітним.

|| Поглинаючись чим-небудь або змішуючись із чимось, ставати нечутним, невиразним (перев. про звуки).

3》 також звідки. Непомітно залишати яке-небудь місце, іти звідкись.

4》 Губитися, пропадати невідомо куди.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зникати — (переставати існувати) щезати, пропадати, (про істоту) гинути, (про різні явища) вивітрюватися, танути, висихати, розчинятися// щезати з очей, мокре місце залишати. Словник синонімів Полюги
  2. зникати — зника́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  3. зникати — Щезати, пропадати, ф. ізслизати, о. випаровуватися, вивітрюватися, губитися, тонути в тумані, обертатися в нішо, падати в безодню, іти на пропасть <�прахом, під шум>, зникати, як сніг навесні, зп. Словник синонімів Караванського
  4. зникати — Зникнути, безвіститися, викоренюватися, вигибати, вимирати, вищезати, відвогніти, відмирати, гаснути, гигнути, гинути, загибати, занепадати, запропадати, запропадатися, запроторюватися, збезвіщуватися, згайновуватися, згасати, здиміти, здимніти... Словник синонімів Вусика
  5. зникати — іти́ (зника́ти) / піти́ (зни́кнути, відійти́) в непа́м’ять. Забуватися, не згадуватися. (Співець:) Ісаії пророцтво не справдилось,— мир не настав, Месія не з’явився, пісні його нехай ідуть в непам’ять, нехай не дражнять нас... Фразеологічний словник української мови
  6. зникати — ЗНИКА́ТИ (переставати існувати, бути в наявності), ЩЕЗА́ТИ, ПРОПАДА́ТИ, ДІВА́ТИСЯ, ГИ́НУТИ, ПОГИБА́ТИ, ЗАПОДІВА́ТИСЯ розм., ЧЕ́ЗНУТИ розм., ЗБУВА́ТИ заст. Словник синонімів української мови
  7. зникати — Зника́ти, -ка́ю, -ка́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. зникати — ЗНИКА́ТИ і рідше ІЗНИКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗНИ́КНУТИ і рідше ІЗНИ́КНУТИ і розм. ЗНИ́КТИ і рідше ІЗНИ́КТИ, кну, кнеш; мин. ч. зни́кнув, рідше ізни́кнув і зник, рідше ізни́к, ла, ло; док. 1. Переставати існувати, бути в наявності. Словник української мови в 11 томах