1. Великий тлумачний словник сучасної мови

зрізувати

зрі́зувати

-ую, -уєш і зрізати, -аю, -аєш, недок., зрізати, зріжу, зріжеш, док., перех.

1》 Ріжучи, відокремлювати що-небудь від чогось (перев. верхню частину).

|| Спилювати, зрубувати.

|| Знищувати, змітаючи з поверхні землі (горб, гірку і т. ін.).

|| Збивати (пострілом, різким ударом).

Зрізати кут перен. — скорочувати віддаль, рухаючись навскоси.

2》 перен. Звалювати, убивши або поранивши (кулею, снарядом і т. ін.).

3》 перен., розм. Зменшувати, скорочувати, обмежувати що-небудь (кількість, суму тощо).

4》 перен., розм. Іспитуючи кого-небудь, доводити до невдачі, провалу.

5》 Різко бити по м'ячу, спрямовуючи його навскоси, убік.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зрізувати — зрі́зувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. зрізувати — Обрізувати, обтинати, відрізувати, відтинати; (кулею) звалювати; (на іспиті) провалювати; (платню) ЖМ. зменшувати, скорочувати. Словник синонімів Караванського
  3. зрізувати — ЗБИВА́ТИ (ударом, пострілом скидати, змушувати падати кого-, що-небудь), ЗНІМА́ТИ, ЗРІ́ЗУВАТИ, ЗРІЗА́ТИ, ПІДРІ́ЗУВАТИ, ПІДРІЗА́ТИ, ПІДСІКА́ТИ, ЗДІЙМА́ТИ розм. (пострілом). — Док.: зби́ти, зня́ти, зрі́зати, підрі́зати, підсі́кти, здійня́ти. Словник синонімів української мови
  4. зрізувати — Зрі́зувати, -зую, -зуєш; зрі́зати, зрі́жу, -жеш, -же; зріж, зрі́жмо, зрі́жте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. зрізувати — ЗРІ́ЗУВАТИ, ую, уєш і ЗРІЗА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗРІ́ЗАТИ, зрі́жу, зрі́жеш, док., перех. 1. Ріжучи, відокремлювати що-небудь від чогось (перев. верхню частину). Одного дня каже до мене Хаброня: «Ходім у виноградники зрізувати виноград» (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  6. зрізувати — Зрізувати, -зую, -єш сов. в. зрізати, зріжу, -жеш, гл. Срѣзывать, срѣзать. Їх зрізують, як спілий колос в полі. К. Іов. 54. Зріжу голову, вийму серце. Ном. стр. 303, № 473. Словник української мови Грінченка