зубило
зуби́ло
-а, с.
Ручний ударний інструмент, признач. для рубання металу чи обробки каменю.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- зубило — зуби́ло іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- зубило — Долото Словник чужослів Павло Штепа
- зубило — Зуби́ло, -ла, -лу; -би́ла, -би́л Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- зубило — ЗУБИ́ЛО, а, с. Ручний ударний інструмент, признач. для рубання металу або обробки каменю. Він з досади так гакнув по зубилу, що молоток зіскочив і боляче вдарив його в руку (Бойч., Молодість, 1949, 24); Обрубники з усієї сили оббивали деталі пневматичними зубилами (Ю. Янов., І, 1954, 286). Словник української мови в 11 томах
- зубило — Зубило, -ла с. Остроконечный молотокъ, которымъ рубятъ желѣзо кузнецы. Н. Вол. у. Грин. II. 3. Словник української мови Грінченка