зірниця
зірни́ця
I -і, ж., поет.
1》 Те саме, що зірка 1).
|| Ранкова або вечірня зірка.
2》 Яскраве освітлення горизонту перед сходом і після заходу сонця.
3》 Короткий світловий спалах без грому на обрії уночі або ввечері – відблиск далекої грози; блискавиця (у 2 знач.).
|| Спалах вогню.
4》 Те саме, що зірка 3).
II -і, ж., діал.
Молоде дерево, яке виросло з зерна, насінини.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- зірниця — зірни́ця 1 іменник жіночого роду зірка зірни́ця 2 іменник жіночого роду молоде дерево діал. Орфографічний словник української мови
- зірниця — ЗІРНИЦЯ – ЗОРЯНИЦЯ Зірниця, -і, ор. -ею. 1. Самосвітне небесне тіло; зірка, а також переносно. Зірниця палахкотить на небі, тремтлива і ясна, мов жарина (В.Кучер); Вдень мені щебечуть птиці І шумить діброва, А вночі німі зірниці Кличуть на розмову (П. Літературне слововживання
- зірниця — див. зірка Словник синонімів Вусика
- зірниця — БЛИСКАВИ́ЦЯ (короткий спалах вночі на обрії без грому — відблиск далекої блискавки), ЗІРНИ́ЦЯ, МИ́ГАВКА розм., МО́РГАВКА рідше. На городі вітер шумить вербами, надворі чорно: блискавиця поблискує (Марко Вовчок); — Десь гроза, — сказав він... Словник синонімів української мови
- зірниця — Зірни́ця, -ці, -цею; -ни́ці, -ни́ць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- зірниця — ЗІРНИ́ЦЯ¹, і, ж., поет. 1. Те саме, що зірка 1. Зірниця палахкотить на небі, тремтлива і ясна, мов жарина (Кучер, Пов. і опов., 1949, 15); З небес дивилися на нас Зірниці миготливі… (Бернс, Вибр., перекл. Лукаша і Мисика, 1959, 26); *Образно. Словник української мови в 11 томах