1. Великий тлумачний словник сучасної мови

каліцтво

калі́цтво

-а, с.

1》 Пошкодження здоров'я внаслідок нещасного випадку або протиправних дій, що призводить до втрати працездатності; покалічення.

2》 Тяжка вада розвитку, що спотворює зовнішній вигляд і часто не сумісна з життям.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. каліцтво — калі́цтво іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. каліцтво — КАЛІ́ЦТВО (тілесне пошкодження), ПОКАЛІ́ЧЕННЯ, ПОТВО́РНІСТЬ. За кожним пострілом у першу чергу ввижалися вбивства, каліцтво селян (І. Ле); Прийшов лікар і сконстатував тяжке покалічення: у Менделя поломано кілька ребер (І. Франко); Фізична потворність. Словник синонімів української мови
  3. каліцтво — Калі́цтво, -ва, -ву; -лі́цтва, -лі́цтв Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. каліцтво — КАЛІ́ЦТВО, а, с. Тілесне пошкодження, що призводить до втрати працездатності; покалічення. На мить Андрієві ніздрі вхопили знайомий запах олії, пари, сухого жару вогняної печі — і перед ним встало його робоче життя, його каліцтво (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  5. каліцтво — Каліцтво, -ва с. Калѣчество, увѣчье. Спінило, звернуло їй, руку — не дай Бог каліцтва. Харьк. г. Спасеть вас Біг, що й нас при каліцтву не забуваєте. Лебед. у. Хиба яке каліцтво знайдуть дохторі, то не піде в москалі. Н. Вол. у. Словник української мови Грінченка